Громадянин поет 

Інформація про фільм:

час показу: 1 год 15 хв
жанр: документально-біографічний
прем’єра:
виробництво: Польща
режисер: Єжи Залєвскі
сценарій: Єжи Залєвскі
музика: 

Опис: "За легендою і деякими документами, – говорить Данута Герберт-Улям, – рід Гербертів сягає часів Вільгельма-Завойовника. У XV-XVI столітті, коли розпочалися релігійні війни, засуджена на вигнання родина покинула батьківщину. Один із Гербертів був консулом у Франції у часи панування Людовіка XIV, його племінник товаришував із Шекспіром. Потім «фамілія» переїхала до Вестфалії, а далі – до Австро-Угорщини. У період Марії-Терезії вони заснували у Відні хімічний промисел. Звідти вже недалеко до Львова. Родоначальник галицької гілки роду оселився у Львові та викладав в університеті англійську мову. Не знав ані слова польською, та його нащадки вже одружувалися з польськими шляхтянками та виховували дітей як поляків".
Один із найбільших поетів нашого часу народився в 1924 році у Львові. У дитинстві він болісно пережив смерть брата, а потім на молодика звалилися чергові удари долі – радянська та німецька окупації. Кінець воєнної завірюхи застав його у Прошовицях під Краковом. Збіґнєв був тоді силько заангажований у конспіративну діяльність. Після війни він записався одночасно до художнього, акторського та до торгівельного ВИШів. Вступні екзамени здав до всіх трьох, і вибрав торгівельну школу. Навчання продовжив у Торуні, на юридичному факультеті Університету Миколая Коперніка. Свіжоспечений юрист отримав направлення у військову прокуратуру. Тоді він постановив "загубитися". Виїхав до Варшави та «розчинився в натовпі». Бідував і недоїдав. Хапався за різні, часом дуже "екзотичні", роботи, серед іншого – проектував санітарне обладнання, працював на торфовидобувному підприємстві та в редакції часопису "Купецький голос". З творчими середовищами контактів не мав. Хоча мріяв про письменництво та літературний успіх, відкинув спокуси, яким піддалося тоді багато людей культури. Свідомо вибрав життєвий шлях, прирікши себе на убогість і забуття. Чекав приходу часів свободи й вільності. Йому здавалося, що омріяний перелом прийшов у 1956 році. Після "Жовтня" він видав томи поезії "Струна світла" та "Гермес, пес i зірка", а пізніше, у 1961 році – "Студіум предмета". Тоді він уже знав, що сповнення мрій про свободу треба буде ще чекати. Не чекав бездіяльно. Неустанно сварився з владою, провокував її та нервував. Хоч багато часу проводив за кордоном: в Італії, Франції та Сполучених Штатах (де викладав у Каліфорнійському університеті), – та на еміграцію не зважився. За впертість і безкомпромісність йому довелося платити – труднощами з публікацією чергових творів, а також іншими утисками влади, остракізмом частини творчих середовищ, непорозуміннями з колегами по перу, втратою друзів, здоров’ям, врешті-решт – передчаснорю смертю.
Про життєвий шлях Збіґнєва Герберта, його важкі змагання та важкі вибори говорять Ян Адамскі, Анджей Добош, Ґустав Герлінґ-Ґрудзінскі, Антоні Лібера, Збіґнєв Найдер, Яцек Тшнадель i Рафал Жебровскі та інші.

Інформація на підставі: www.filmpolski.pl

Кадри з фільму: www.filmweb.pl