Смерть ротмістра Пілєцького   художній фільм 24.09 |10:00 Копернік 25.09 |10:00 Копернік 27.09 |10:00 Копернік

Незважаючи на довгі місяці тортур і побиття під час брутальних допитів, цього в’язня зламати не вдалося… Скатований ротмістр Вітольд Пілєцький – лише тінь гордого колись офіцера – далі не піддається і...

Опис: Незважаючи на довгі місяці тортур і побиття під час брутальних допитів, цього в’язня зламати не вдалося… Скатований ротмістр Вітольд Пілєцький – лише тінь гордого  колись офіцера – далі не піддається і, на показовому судовому процесі, не хоче підписати зізнання у шпигунстві на користь іноземної держави та плануванні замахів на високих державних чиновників. Він знає, що на волю уже не вийде, однак до кінця намагається прикривати інших обвинувачених і залишитися вірним тому, що вважав найважливішим: Богові, Честі, Батьківщині.

Пілєцький вважається одним із найвідважніших і найвірніших воїнів Другої Речі Посполитої. Під час війни 1920 року, він відзначився у боях з більшовиками за Вільнюс. Після вересневої поразки продовжив боротьбу в рядах Польської Підпільної Держави. У вересні 1940 року, під час облави, добровільно дозволив німцям себе арештувати та вивезти до Аушвіца. Його метою було зібрати інформацію про концтабір та організувати в ньому підпілля. Пілєцький провів там понад два роки, плануючи також збройне визволення в’язнів. Після втечі з концтабору, взяв участь у Варшавському повстанні. Потім доля закинула його до Італії, де ротмістр приєднався до II Польського корпусу генерала Андерса. Звідти він вирушив у свою останню подорож – до комуністичної Польщі...

Фільм-драма Ришарда Буґайського є реконструкцією трьох найтрагічніших років життя Вітольда Пілєцького. Дія відбувається у Варшаві, в судовій залі, у сирих підземеллях в’язниці на вулиці Раковецькій, у страшних кімнатах допитів, кабінетах судді та прокурора, нарешті – камері оскарженого. Сам ротмістр називав своє слідство жорстокішим, ніж побут в Освєнцимі. У 1948 році його було засуджено смертної кари і страчено. Невідомим є навіть місце його поховання. До 1989 року вся інформація про звитяги та життєвий шлях Пілєцького підлягали у ПНР строгій цензурі. Допіру в 1990 році його було реабілітовано.